“Нова” ВРП вирішила продовжувати практику попередніх складів Ради по відмові у відкритті дисциплінарних справ за скаргами на суддів без наведення детальних мотивації й оцінок змісту таких скарг.
Проблемним питанням у практиці розгляду ВРП дисциплінарних справ є шаблонні ухвали про відмови у відкритті проваджень за дисциплінарними скаргами без мінімального рівня мотивації. Як приклад можна навести випадок із суддею Приморського районного суду м. Одеси Осііком Д.В., який розглянув справу про начебто вчинене активістом адміністративне правопорушення, кваліфіковане за статтею 152 КУпАП (порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів). Разом з цим такі справи взагалі не мають розглядати суди, оскільки відповідно до статті 218 КУпАП справи за адміністративними матеріалами про вчинення правопорушення за статтею 152 КУпАП розглядають виключно адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад. Такі дії Осііка Д.В. очевидно становили собою порушення права на доступ до “суду, встановленого законом”, адже фактично адміністративне стягнення наклали на особу неуповноваженим на те органом, і таке рішення суду перешкоджає її можливості оскаржувати притягнення до відповідальності у саме встановленому законом порядку.
Попри таке явне порушення закону з боку судді Вища рада правосуддя взагалі відмовилася навіть відкрити дисциплінарну справу — обмежившись шаблонною вказівкою про “незгоду скаржника із судовим рішенням”. Ухвала про це була одноголосно прийнята членами ВРП Кандзюбою О.В., Лук’яновим Д.В., Плахтій І.Б., Котелевець А.В.
Небажання ВРП публікувати бодай якусь мотивацію щодо рішень про відмови у відкритті дисциплінарних справ призводить до нерозуміння того, чому, здавалось би, в однакових випадках одні судді несуть дисциплінарну відповідальність, а щодо інших — навіть не відкривають дисциплінарні справи. Це створює враження про поверхневість перевірки дисциплінарних скарг зі сторони ВРП, подвійні стандарти та непослідовність підходів під час вирішення питання про відкриття дисциплінарних справ.
Варто відзначити, що у таких випадках члени-доповідачі ВРП складають мотивовані висновки, у яких хоча й лаконічно, але викладають оцінку доводам дисциплінарної скарги, та на підставі яких ВРП й ухвалює рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи. При цьому окремі члени ВРП все ж готують вмотивовані ухвали про відмову чи повернення дисциплінарної скарги.
Тому залишається незрозумілим чому ВРП не бажає публікувати бодай ці висновки. Самому скаржнику висновок також не надсилають, і його можна отримати лише в порядку ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи — попри те, що ВРП надсилає скаржнику відповідну ухвалу, тому незрозуміло також що саме перешкоджає ВРП одразу ж надсилати скаржнику ухвалу разом з висновком члена-доповідача ВРП. Варто розуміти, що закон не забороняє ВРП оприлюднювати такі висновки, й вони, як правило, не містять значної кількості конфіденційної інформації чи персональних даних, а якщо й містять, то їх можна деперсоніфікувати на таких же засадах, як і ухвали та рішення ВРП. Тому не існує ніяких перешкод в їх оприлюдненні, окрім як небажання робити це зі сторони ВРП.
