Попри те, що ВРП наприкінці 2023 року запровадила пріоритизацію розгляду дисциплінарних скарг на суддів, на практиці ці норми так і не почали працювати, оскільки врешті-решт саме члени-доповідачі ВРП вирішують яким скаргам “давати хід”, а які відкладати у нижню шухляду.
Похвальним кроком з боку Вищої ради правосуддя було визначення Радою в оновленому Регламенті критеріїв пріоритетності розгляду дисциплінарних скарг, що передбачало пріоритетний розгляд скарг:
якщо наслідком дисциплінарного провадження може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України;
щодо судді, який звернувся із заявою про відставку, якщо наслідком дисциплінарного провадження може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України;
щодо судді, кваліфікаційне оцінювання якого зупинено у зв’язку з розглядом дисциплінарної скарги;
щодо судді, стосовно якого Вищою кваліфікаційною комісією суддів України внесено рекомендацію про призначення за результатами конкурсу на зайняття вакантної посади судді, переведення, якщо наслідком дисциплінарного провадження може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України;
якщо у скарзі наведені відомості про дії судді, що викликали значний суспільний інтерес.
Слідування цим критеріям мало б запобігти ситуаціям, коли дисциплінарні скарги щодо кричущих і резонансних випадків порушення суддями закону та вчинення ними дисциплінарних проступків “топляться” в тисячах інших скарг. Наприклад, за скаргами на голову ОАСК Павла Вовка наразі було відкрито лише три дисциплінарні справи (1, 2, 3), що очевидно не відповідає рівню “заслуг” цього судді.
На практиці, однак, виявилося, що Вища рада правосуддя не здатна пояснити застосування цих критеріїв і чому вирішення питання про пріоритетність розгляду тієї чи іншої дисциплінарної скарги є прерогативою члена-доповідача ВРП, що нівелює саму ідею пріоритизації розгляду дисциплінарних скарг. Аналізуючи результати роботи ВРП з часу відновлення її дисциплінарних функцій можна зробити висновок, що Рада ухиляється від розгляду найбільш резонансних, важливих з погляду суспільного інтересу, дисциплінарних справ у пріоритетному порядку. За статистикою, хоча Рада й опрацювала майже 6 тисяч скарг, але за цей час притягнула до відповідальності лише трохи більше півсотні суддів, ігноруючи при цьому низку важливих, пріоритетних справ. При цьому окремі члени ВРП знайшли час “відфільтрувати” до тисячі скарг, що викликає серйозні сумніви щодо ступеня прискіпливості їх вивчення.
Це проявляється, наприклад, у намаганнях зупиняти розгляд окремих з них (дисциплінарні справи щодо Князєва і Тандира, які розглядаються із значним затягуванням строків розгляду дисциплінарних справ — навіть не враховуючи, що, зважаючи на суспільний інтерес, ці справи мали б розглядатися як пріоритетні) або небажанні оперативно вирішувати питання про відкриття дисциплінарних справ за скаргами на суддів (як-от щодо суддів ОАСК).
