У 2024 році Вища рада правосуддя внесла Президенту України низку подань про призначення на посади суддів осіб з-поміж кандидатів добору 2019 року. Як показала практика, розгляд відповідних рекомендацій ВККС з боку ВРП був радше формальністю, адже Рада вносила подання навіть по тих кандидатах, які вірогідно приховували компрометуючі щодо них відомості і, можливо, навіть відверто брехали членам ВККС та ВРП.
З відновленням діяльності ВККС продовжила оцінку кандидатів добору на посади суддів 2019 року та внесла до ВРП декілька сотень рекомендацій про призначення осіб на посади суддів.
Попри те, що ключову роль в доборі нових суддів відіграє ВККС, роль ВРП в цьому процесі не є формальною. Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України “Про Вищу раду правосуддя” Рада може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев’ятнадцятої статті 79 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані Вищою радою правосуддя в передбаченому законом порядку, якщо:
такі відомості не були предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
Вища кваліфікаційна комісія суддів України не дала належної оцінки таким відомостям в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.
З цього положення слідує, що ВРП не лише може, але, щобільше, враховуючи її роль в ухваленні кадрових рішень щодо суддів, зобов'язана додатково до ВККС перевіряти відповідність кандидатів на посади суддів вимогам, які до них висунуто, зокрема й щодо рівня їх моральних якостей і доброчесності. На практиці ж ВРП цього не здійснює належним чином.
Прикладом є ситуація із кандидатом на посаду судді Віньковецького районного суду Хмельницької області Голубом О.В. Зі співбесіди кандидата у ВККС 08.02.2024, стало відомо, що у 2010 році його притягували до адміністративної відповідальності за відмову пройти огляд на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП). Тоді суд закрив справу за малозначністю. Голуб не повідомив цих відомостей у Декларації доброчесності та в анкеті кандидата (зазначив лише притягнення за 124 КУпАП у 2018 році). Коли членкиня ВККС запитала, чи притягували його за водіння напідпитку, він не відповів на це питання (лише “згадав” після того, як про це повідомила Кобецька). ВККС ухвалила рішення рекомендувати призначити кандидата на посаду судді, але змістовної оцінки вказаному інциденту у рішенні не навела.
Це питання повторно підняли у ВРП під час співбесіди 09.04.2024 — Голуб О.В. повторно зазначив, що забув про цю справу. Проте такі пояснення викликають обґрунтовані сумніви, адже кандидат пам'ятав деталі притягнення його до адміністративної відповідальності в 2011 році по ст. 124 КУпАП.
Пізніше на співбесіді 25.04.2024 він також відповідав на питання щодо придбання дружиною у 2018 році квартири у Львові всього за 20 тис.доларів — таку “приємну” вартість пояснив бажанням попередніх власників продати її якнайшвидше.
Попри такі суперечливі пояснення, у ВРП не виникло сумнівів у доброчесності кандидата, і Рада прийняла рішення про можливість призначення його на посаду судді.Тут слід наголосити, що з моменту призначення особи на посаду судді вона користується усім комплексом гарантій суддівської незалежності, і звільнити її за недоброчесну поведінку, зокрема й набуття майна в сумнівний спосіб (без пояснення доходів, за заниженою вартістю тощо), значно складніше. Тому ВРП мала б демонструвати до кандидатів на посади суддів набагато прискіпливіше ставлення під час оцінки їх доброчесності, ніж до чинних суддів.