«Оновлена»
Вища рада правосуддя:
перемоги та провали
Одним з ключових кроків, зроблених у 2021-2022 роках для проведення судової реформи, стало перезавантаження Вищої ради правосуддя (ВРП, Ради) – органу, який призначає і звільняє суддів, а також притягує до дисциплінарної відповідальності.
Вища рада правосуддя раніше “славилась” скандальними рішеннями на користь недоброчесних суддів, що й стало причиною і передумовою для її перезавантаження.Нинішній склад ВРП сформовано вже за новими правилами, які передбачають конкурсний відбір кандидатів на посади членів ВРП із залученням міжнародних експертів.
Та чи справді досягла ця частина судової реформи бажані й очікувані суспільством результати? У цьому аналітичному матеріалі громадські організації Фундація DEJURE, Автомайдан та Центр протидії корупції описують ключові позитивні практики і провали вже “нової” ВРП. При цьому завдяки тому, що за оновленим законодавством голосування членів ВРП за низку питань є відкритими, під час аналізу ми маємо можливість достеменно знати конкретних відповідальних осіб з-поміж членів ВРП.
Вища рада правосуддя вживає кроки з підвищення прозорості її діяльності й поінформованості суспільства про розгляд дисциплінарних справ та кадрових призначень.
Вища рада правосуддя сформувала ВККС у повному складі, що дозволило розблокувати й продовжити кваліфікаційне оцінювання суддів, а також конкурси на зайняття посад суддів.
Вища рада правосуддя узагальнила свою практику у справах про дисциплінарну відповідальність суддів і прокурорів, що підвищує інформованість суддів та скаржників щодо підходів Ради до розгляду дисциплінарних скарг.
“Нова” ВРП вирішила продовжувати практику попередніх складів Ради по відмові у відкритті дисциплінарних справ за скаргами на суддів без наведення детальних мотивації й оцінок змісту таких скарг.
Попри те, що ВРП наприкінці 2023 року запровадила пріоритизацію розгляду дисциплінарних скарг на суддів, на практиці ці норми так і не почали працювати, оскільки врешті-решт саме члени-доповідачі ВРП вирішують яким скаргам “давати хід”, а які відкладати у нижню шухляду.
“Нова” Вища рада правосуддя не забезпечує оперативний розгляд справ, що викликали широкий суспільний резонанс та потребують найскорішого вирішення для очищення судової влади від недоброчесних суддів. продовжує ігнорувати проблеми Окружного адміністративного суду м. Києва та почала розгляд лише декількох дисциплінарних справ щодо окремих суддів.
Попри право Ради відмовити у відставці з великими виплатами суддям, щодо яких відкрито дисциплінарну справу, і що може мати наслідком звільнення, ВРП часто неналежно користується цим правом й відправляє недоброчесних суддів у “почесну” відставку.
ВРП не забезпечує послідовність своєї власної практики, в результаті чого щодо різних суддів, які вчиняють подібні проступки, можуть ухвалюватися неоднакові рішення.
ВРП толерує систематичне вчинення суддями однакових проступків через призначення занизьких дисциплінарних стягнень, що не стимулює суддів до запобігання порушень законів, за які вже неодноразово притягалися до відповідальності інші судді.
Поряд з усіма іншими випадками, коли судді не отримують заслуженого покарання з боку Вищої ради правосуддя, але отримують хоча б якесь стягнення – існують справи, де судді взагалі не несуть ніякої відповідальності попри явні порушення закону.
Вища рада правосуддя вчиняє спроби перешкодити активістам і громадському сектору у праві справедливо критикувати суддів.
У 2024 році Вища рада правосуддя внесла Президенту України низку подань про призначення на посади суддів осіб з-поміж кандидатів добору 2019 року. Як показала практика, розгляд відповідних рекомендацій ВККС з боку ВРП був радше формальністю, адже Рада вносила подання навіть по тих кандидатах, які вірогідно приховували компрометуючі щодо них відомості і, можливо, навіть відверто брехали членам ВККС та ВРП.
Вища рада правосуддя є одним з найважливіших елементів у всій судовій системі України, адже за Конституцією України саме ВРП приймає ключові кадрові рішення щодо суддівського корпусу: від внесення подань про призначення осіб на посади суддів до звільнення суддів. І саме дисциплінарна відповідальність суддів, яку забезпечує ВРП, є важливим запобіжником ухвалення суддями свавільних рішень, грубого порушення закону чи вчинення неетичної поведінки. Водночас доброчесна і справедлива робота ВРП є запорукою невтручання інших органів державної влади у здійснення правосуддя.
Описаний вище список провалів ВРП не є вичерпним. У проєкті зібрані лише найбільш наочні та одіозні приклади сумнівних рішень чинного складу Вищої ради правосуддя. Список провалів (і, сподіваємося, досягнень) регулярно доповнюється та розширюється. Втім описане вже дає можливість зробити певні висновки.
Яка причина цих провалів?
Перш за все слід зазначити, що деякі провали в діяльності ВРП тією чи іншою мірою обумовлені недосконалістю законодавства, яке потребує змін хоча б у наступних напрямках:
розширення для скаржників можливостей в оскарженні рішень дисциплінарних палат щодо (не)притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Наразі закон дозволяє таке оскарження лише за наявності дозволу тієї ж палати, чиє рішення оскаржується. Через це можуть виникати ситуації, коли палати ухвалюють суперечливі рішення, до суддів застосовуються занижені дисциплінарні стягнення або їх і взагалі не притягають до відповідальності;
розширення для ВРП повноваження відкривати дисциплінарні справи щодо суддів за власною ініціативою. Як показує згаданий приклад судді Козіної, чинне положення статті 49 Закону України “Про Вищу раду правосуддя” створює передумови для того, аби за наявності у практиці чи діях судді системного підходу до багаторазового вчинення однакових порушень закону Вища рада правосуддя не могла самостійно розглядати ці факти, якщо про них не повідомляє скаржник у своїй скарзі.
Разом з цим, самих лише процедурних змін може бути недостатньо. Попри те, що “оновлена” ВРП сформована на конкурсних засадах, до якості цього відбору були суттєві зауваження. Зокрема, Етична рада пропустила чимало сумнівних кандидатів – щодо яких було чимало питань стосовно законності набуття майна, які покривали суддів Майдану, відвідували тимчасово окупований Крим після березня 2014 року. З’їзд суддів, який має найбільшу квоту в ВРП, також вибрав далеко не найкращих з тих кандидатів, яких йому запропонувала Етична рада – зокрема, судді перед агентами змін надали перевагу своїм колегам, щодо яких є сумніви у законності набуття майна, відвідували окупований Крим тощо.
Якість роботи ВРП обумовлена в першу чергу якістю її складу. І якщо описані практики в діяльності Ради збережуться, то це стане ознакою того, що судді в принципі не здатні здійснювати суддівське врядування в спосіб, необхідний для виживання і розвитку країни. Відтак якщо негативні тенденції в діяльності ВРП збережуться, це буде черговим доказом недієздатності нині існуючої моделі, де за очищення суддівського корпусу відповідають його ж представники.
Очевидно, в такому випадку доведеться змінювати засади формування Ради, зокрема заміни більшості суддів, які борються за збереження статусу-кво, на справжніх агентів змін.
